Щорічно 27 березня з 1962 року відзначається Міжнародний день театру.
Кожен, хто хоча б раз був в театрі, не залишається байдужим до цього виду мистецтва. Адже де ще можна пережити стільки емоцій, плакати й сміятись, приміряти безліч облич, прожити життя улюблених персонажів.
Театральне мистецтво ніколи не втратить своєї популярності. Бо несе не тільки ідеї гуманізму і добра, а ще й формує естетичний смак, розширює кругозір. Крім того, театр дарує особливу атмосферу свята, якої нам так не вистачає у буденному житті. Навіть під час війни.
Розквіт театрального життя регіону, що бере свій початок ще з часів Іллінського ярмарку, припав на 20-ті роки минулого століття. На той час у місті діяли український, російський та єврейський театри, приїздили на гастролі київські, полтавські, харківські театральні трупи.
У різні роки в Ромнах побували корифеї театру: Михайло Щепкін, Карпо Соленик, Панас Саксаганський, Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Олександр Корольчук.
Саме на роменській сцені спалахнула зірка славетної актриси українського театру Ганни Затиркевич-Карпинської.
У 1917-1923 роках плідну театральну діяльність розпочав Іван Петрович Кавалерідзе. У ті роки театр І.П.Кавалерідзе ставив п’єси української класики.
Щедра роменська земля подарувала світу сузір’я талановитих артистів: Степана Шкурата, Василя Яременка, Ірину Воликівську, Ганну Шерей, Олександру Сокіл.
Міжнародний день театру – це свято всіх працівників театру. Бо цю магію створюють разом актори, режисери-постановники, продюсери, звукоінженери, сценаристи, світлотехніки, гардеробники та білетери.
Щиро бажаємо всім сили духу та терпіння пережити складні часи для України. Не втрачаючи віри в добро та світло.











