Спадщина міста

Нерухомі об’єкти культурної спадщини, розташовані на території м. Ромни, поділяються на декілька видів: об’єкти архітектури, історичні, монументального мистецтва, археологічні, садово-паркового мистецтва. Серед об’єктів архітектурної спадщини налічується чотири пам’ятки архітектури національного значення – Святодухівський собор, споруджений 1738-1747 рр., Василівська тепла церква (1751- 1867 рр.), розташовані на Базарній площі, та комплекс Вознесенської церкви з дзвіницею (1795-1895 рр., вул. Соборна, 25); 18 пам’яток архітектури місцевого значення (одна з яких є комплексною), 26 об’єктів культурної спадщини (за видом – архітектура), які пропонуються до включення до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Три з цих об’єктів є комплексними. Об’єкти культурної спадщини (архітектура), історичні будівлі за категоріями (значні й рядові) визначено відповідно до загального потенціалу культурної спадщини міста та в залежності від містобудівного контексту їх розташування.

Серед об’єктів історичної спадщини м. Ромни – 34 пам’ятки історії місцевого значення, 2 щойно виявлені об’єкти культурної спадщини, 17 об’єктів культурної спадщини (за видом – історія), які пропонуються до включення до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. На території міста розташовані також: пам’ятка монументального мистецтва національного значення – пам’ятник Т.Г.Шевченку (1918 р., бульв. Шевченка), 3 пам’ятки монументального мистецтва місцевого значення, 1 щойно виявлений об’єкт культурної спадщини (за видом – монументальне мистецтво), 3 об’єкта культурної спадщини (за видом – монументальне мистецтво), які пропонуються до включення до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини; пам’ятка археології національного значення – багатошарове городище (бронзовий вік, ранній залізний вік, розвинуте середньовіччя) в урочищі Монастирище; 4 пам’ятки археології місцевого значення, серед яких – городище часів Київської Русі (11-12 ст.) в урочищах Замок та Підгородок; 5 щойно виявлених об’єктів культурної спадщини (за видом – археологія); ділянка археологічного культурного шару: посад городища “Монастирище” (кін. 9 – 10 ст.), посад літописного місто Ромен (кін. 10 – кін. 12 ст.), сотенна Роменська фортеця (17–18 ст.), межі якої затверджено наказом Міністерства культури України від 07.07.2011 № 515/0/16-11; 3 пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення: парк «Пивний ліс» (І-а пол. 19 ст.), що знаходиться у південній частині міста між вулицями Фрунзе та Індустріальною; парк «Роменський» (ІІ-а пол. 19 ст.), зараз – міський парк культури і відпочинку ім. Т.Г.Шевченка; парк «Огнівщина» (кін. 19 ст.).

При ознайомленні з містом розгляд сукупності об’єктів архітектурної спадщини відбувається у тісному зв’язку з природними особливостями та композиційно-пейзажними якостями місцевості. Це справляє незабутнє враження, створюючи неповторний образ міста, в якому крізь призму часу проглядаються характерні риси архітектури періоду українського відродження першої половини 18 ст. з елементами бароко, більш пізні – класицизму та різновидів історизму різних епох.

Найвизначнішим серед об’єктів архітектурної спадщини міста є Святодухівський собор першої половини 18 ст. (пам’ятка архітектури національного значення). Собор належить до типологічно унікальних споруд стилю українського відродження першої половини 18 ст. [Вечерський В.В. Пам`ятки архітектури й містобудування Лівобережної України, 2005, с. 521; Вечерський В.В. Православні святині Сумщини, 2009, с. 199; Всеобщая история архитектуры. – Т. 6, 1967, с. 399]. Разом з розташованою поруч Василівською церквою середини 18 ст. – другої половини 19 ст. (теж – пам’яткою архітектури національного значення) вони утворюють комплекс головних містобудівних домінант міста Ромни, увінчуючи собою узвишшя плато високого (правого) берега р. Сули та підносячись над її заплавою. Василівська церква є найпізнішим зразком зального типу храму, що був поширений в Україні протягом другої половини 17 – початку 18 ст. [Вечерський В.В. Пам`ятки архітектури й містобудування Лівобережної України, 2005, с. 523; Вечерський В.В. Православні святині Сумщини, 2009, с. 202] Крім того, згадані пам’ятки архітектури розташовані в межах території пам’ятки археології місцевого значення – городище часів Київської Русі (11-12 ст.) та об’єкта культурної спадщини (за видом археологія) – сотенна Роменська фортеця 17-18 ст.

До визначних споруд української архітектури 18-19 ст. належать комплекс Вознесенської церкви та дзвіниці (1795-1895 рр.) – пам’яток архітектури національного значення, розташованих по вул. Соборній, 25. Завдяки високій дзвіниці комплекс відіграє композиційну роль важливої містобудівної домінанти в сучасному загальноміському центрі.

Крім того, слід відмітити значний рівень збереженості історичного міського середовища непарного боку забудови вулиці Соборної, де зосереджені, окрім Вознесенської церкви з дзвіницею, пам’ятки архітектури місцевого значення: повітове народне училище (1805 р.), вул. Соборна, 33, поштова контора (1820 р.), вул. Соборна, 35, міське училище (1895 р.), вул. Соборна, 39, повітова скарбниця (1820 р.), вул.  Соборна, 41-Б, об’єкт архітектурної спадщини, рядові історичні будівлі. Будівлі повітового училища, поштової контори, повітового казначейства, які побудовані у формах пізнього класицизму за проектами видатних архітекторів М.Амвросімова та А.Карташевського, є найдавнішими цивільними спорудами, що збереглися в Ромнах.

Великий інтерес представляє будівля міського училища (архітектор В.В.Каура), в оформленні фасадів якого, використані мотиви неоренесансу.

Велике значення для сприйняття цілісності історичного середовища м. Ромни мають пам’ятки та об’єкти архітектурної спадщини, розташовані вздовж Московського бульвару, серед яких пам’ятки архітектури місцевого значення – комплекс повітового богоугодного закладу (шпиталю), 1824-1826 рр., бульв. Європейський, 29; земська лікарня, 1905-1907 рр., бульв. Європейський, 24; купецький торгівельний будинок, 1910-ті рр., бульв. Свободи, 28; об’єкти культурної спадщини (архітектура) – вул. Соборна, 4, 28, 31, 38, 68, 70. Зокрема, комплекс будівель і споруд повітового шпиталю (архітектор А. Карташевський), який складається з головного корпусу, флігелів та огорожі з кордегардіями, є видатною і добре збереженою пам’яткою доби пізнього класицизму на Лівобережжі України [Городские поселения в Российской Империи. – Т. ІV, 1864, с. 189; Всеобщая история архитектуры. – Т. 6, 1967, с. 439]. Головний корпус земської лікарні можна сміливо вважати вдалим прикладом вирішення архітектури у модернізованих формах європейського ренесансу й бароко. Купецький торгівельний будинок, розташований на розі бульв. Свободи та Європейського бульвару, є рідкісним в місті зразком «конструктивного модерну» в промисловій архітектурі.

Яскравим прикладом архітектурно-художнього оформлення культової споруди у стилістиці раннього історизму слугує пам’ятка архітектури місцевого значення – Всіхсвятська церква (1866-1873 рр., вул. Дудіна, 4), яка входить до складу системи архітектурних домінант історичної частини міста. Високу історико-культурну цінність має територія міського кладовища (вул. Дудіна, 2), на якому знаходяться індивідуальні та братські могили, що мають статус пам’яток історії місцевого значення та об’єктів культурної спадщини (історія).

У стилістиці неокласицизму вирішено римо-католицький костел (1906 р., вул. Горького, 246-А) – пам’ятку архітектури місцевого значення. Високу двоярусну дзвіницю, яка була розташована з боку південного фасаду костелу, втрачено у 20 ст. Пам’ятка потребує відтворення первісного вигляду. Зразками поєднання окремих стильових рис української архітектури доби Гетьманщини та класицизму в місцевій інтерпретації, характерними для 1870-х рр., стали будівля жіночої гімназії (1878 р., вул. Пушкіна, 15) – пам’ятки архітектури місцевого значення; об’єкти архітектурної спадщини: будівля міської думи (вул. Гетьмана Мазепи, 39), особняк по вул. Луценка, 4. Із застосуванням так званого цегляного стилю (варіант історизму) архітектурно оформлено об’єкт культурної спадщини (архітектура) – комплекс будівель Роменського відділення державного банку (1915 р., вул.Р.Люксембург, 10, 12), де розміщено Роменський краєзнавчий музей, та які включено до складу Державного історико-культурного заповідника «Посулля»” [Вечерський В.В. Спадщина містобудування України, 2003, с. 334-335].

Архітектурно-художнє оформлення будівлі духовного училища (1882 р., вул. Щучки, 4) – пам’ятки архітектури місцевого значення, виконано з використанням елементів неоренесансу.

Прикладом високохудожнього використання так званого “цегельного стилю” в оформленні промислових споруд є головний виробничий корпус вальцевого парового млина купця Т.Б.Рубінчика (1902 р., вул. Горького, 106) – пам’ятка архітектури місцевого значення.

Житловий будинок залізничників (1938 р., вул. Коржівська, 6) – пам’ятку архітектури місцевого значення, вирізняє вдале поєднання загальної об’ємно- просторової схеми конструктивізму з архітектурними елементами, запозиченими із стилістики класицизму та ампіру. Внаслідок зазначеного вище, архітектурне вирішення будівлі не суперечить традиційному характеру історичної забудови середмістя Ромнів.

Композиційними акцентами бульварів виступають монументи роботи відомого скульптора І.П. Кавалерідзе (уродженця роменських околиць): пам’ятка монументального мистецтва національного значення – пам’ятник Т.Г.Шевченку (1918 р, бульв. Шевченка) та пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення – монумент «Закутий Прометей і розкутий робітник» на честь героїв революції (1921 р., бульв. Свободи).

Найвідомішою та найбільш дослідженою серед об’єктів археологічної спадщини м. Ромни є пам’ятка археології національного значення – багатошарове городище (бронзовий вік, ранній залізний вік, розвинуте середньовіччя) в урочищі Монастирище, що займає незабудовану східну частину мисоподібного виступу першої надзаплавної тераси правого берега р. Ромен та входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Посулля».

Значну історико-культурну цінність мають території пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення: парк «Пивний ліс» (І-а пол. 19 ст.), що знаходиться у південній частині міста, між вулицями Фрунзе та Індустріальною; парк «Роменський» (ІІ-а пол. 19 ст.), зараз – міський парк культури і відпочинку ім. Т.Г.Шевченка; парк «Огнівщина» (кін. 19 ст.), розташований в північній частині міста, на схилі річкової долини правого берега р. Ромен, неподалік від перетину вулиць Горького та Гетьмана Мазепи.

Парк «Пивний ліс» являє собою цінний зразок паркового будівництва, закладеного у І-й пол. 19 ст. та представленого близько 50 видами дерев та чагарників, а також – місце зростання окремого вікового дерева – дуба черещатого (діаметр – до 1,5 м, висота – до 33 м).

Парк «Роменський» являє собою унікальний зразок паркової культури ІІ-ї пол. 19 ст., що представлений близько 25 видами дерев та чагарників, пов’язаний з історією міста та краю.

Парк «Огнівщина» являє собою цінний зразок паркового будівництва, закладеного у кін. 19 ст. та представленого близько 30 видами дерев та чагарників.

Певну історико-культурну цінність являють собою деякі інші об’єкти культурної спадщини (історія); об’єкти культурної спадщини (археологія): могильник (10, 11 – пер. пол. 13 ст.) у середмісті Ромен (ділянка вздовж бульв. Шевченка між вулицями Калнишевського та Щучки); поселення „Плавинище-І“ (2-1 тис. до н.е., 7-3 ст. до н.е., 12 – пер. пол. 13 ст., 17-18 ст.), за східною околицею м. Ромни (колишнє с. Процівка), обмежене вул. Пирогова, ґрунтовою дорогою та заплавою лівого берега р. Ромен; поселення „Плавинище-Кар’єр“ (6-3 cт. до н.е.), розташоване за 0,25 км на схід від с. Лучка біля кар’єру цегельного заводу; стоянка „Муховець-1“ (~50/30-13 тис. до н. е.) в урочищі Муховець.