Літопис Роменського краєзнавчого музею розпочинається в травні 1919 року, коли було засновано Товариство захисту пам’яток старовини та мистецтва яке ставило за мету дослідження, облік та збереження художньо-історичних цінностей міста і повіту. З перших днів свого існування Товариству вдалося вивезти з маєтків місцевих поміщиків, дворян сотні цінних примірників книг 18-19 ст., рукописів, негативів, потужну археологічну та нумізматичну колекції, предмети церковного вжитку, вироби декоративно-вжиткового мистецтва західноєвропейського виробництва. 17 березня 1920 року рішенням Роменського повітового відділу народної освіти був створений Роменський народний музей мистецтва, науки і промисловості (пізніше Роменський окружний музей). Після напруженої роботи по збору експонатів, облаштуванню приміщення 28 листопада 1920 р. відбулося відкриття експозиції яка на той час розміщувалася в будинку Панєвіна (сучасна вул.Димитрова 2).
За довгі роки існування музей декілька разів змінював свою адресу, деякий час його експозиція розміщувалася в Олександрівській церкві і лише в 1943 р. йому надається приміщення колишнього банку, споруджені в сер. 19 ст., де він знаходиться і сьогодні.
Засновниками музею були кращі представники творчої інтелігенції міста. Серед них Михайло Максимович Семенчик – краєзнавець, художник, активіст памяткоохоронної діяльності на Роменщині. Він і був призначений першим директором музею. Саме під його керівництвом формувалася фондова колекція.
У витоків музею стояли така видатна постать в українській культурі як мистецтвознавець, археолог, музеєзнавець М.О.Макаренко та скульптор, кінорежисер і драматург І.П.Кавалерідзе. Завдяки старанням професора Макаренка збірка музею поповнилася колекцією виробів декоративно-вжиткового мистецтва, стародавніми гобеленами, художніми роботами українських майстрів – І.Їжакевича, Т.Сафонова, М.Гронця, Г.Павлуцького, скульптурами Є.Лансере, французького майстра Гудона; а бібліотечні фонди – виданнями Української Академії наук, власними науковими роботами, історичною літературою.
Становлення РКМ пов’язане з іменем відомого новатора скульптури і кіно І.П.Кавалерідзе. Саме в ці роки він проживав у Ромні і як сам пізніше згадував, активно працював над розбудовою молодого музею. Іван Кавалерідзе подарував місту величний монумент Тарасу Шевченку, що став першим у світі пам’ятником Великому Кобзарю та скульптурну композицію “Закутий Прометей та розкутий Робітник”.
Гортаючи старі щоденники, які велися працівниками музею можна прослідкувати не тільки етапи розвитку музею, а й події, які відбувалися на Роменщині. Це і буремні 20-ті роки, коли йшло формування фондів і музей поповнювався нумізматичними, археологічними та мистецькими колекціями з маєтків і будинків місцевих поміщиків та купців, таких як Безпальчеві, Псарьови, Берченки. Потемнілі сторінки розповідають історію виявлення найцікавіших експонатів, які сьогодні є окрасою експозиції. Адже кожен музейний предмет несе відбиток певної епохи, відгомін давно минулого і знамення прийдешнього.
Про характер музейних зібрань в перші десятиліття існування музею говорять назви його відділів: археологічний, мистецький етнографічний, церковний, природничий, революційний, промисловий. Музейна бібліотека нараховувала понад 30 тисяч цінних книжкових видань більшість з яких в 50 рр. ХХ ст. поповнили книжковий фонд Центральної наукової бібліотеки України.
Працівники музею були активними учасниками геологорозвідувальних робіт на горі Золотуха, поблизу Ромен, під керівництвом професора, геолога Ф.О.Лисенка і саме директор музею М.Семенчик в 1936 р. відвозить зразки першої нафти Радянської України в Київ. За розвиток і вивчення корисних копалин установа тоді отримала нагороду в 10 тис. карбованців.
Відомо, що з 30 р.р. ХХ ст. музей проводив сільськогосподарські виставки, на музейних дослідних ділянках випробовувалися, акліматизовувалися та виводилися нові сорти злакових рослин та технічних культур. При закладі працювала лабораторія, де виробляли фарби, свічки, есенції, ваксу, чорнило, мило. На кошти, зароблені від їх продажу, утримується музей в 40 рр. XX ст. А вхідна плата вперше була введена в 1923 р.
Пережив музей і тяжкі роки репресій та більшовицького мракобісся, коли з фондів вилучалися предмети «ворогів народу» та релігійного культу, книги та документи періоду УHP 1917-1918 р.р.. Саме завдяки самовідданій праці музейників, яка іноді межувала з великим ризиком більшу частину музейної колекції вдалося зберегти. І сьогодні цінні документи, рідкісні плакати, оригінальні світлини, місцеві часописи поч. ХХ ст., книги та документи періоду УНР є значним науковим джерелом для дослідників української історії. Роменський краєзнавчий музей не припиняв свою роботу і під час нацистської окупації. І тяжкі дні повоєнних лихолітьу музеї теж кипіла роботапо збагаченню і опрацюванню фондової колекції.
В 1944 р. музей зі своїх збірок формує бібліотеку, природничі кабінети шкіл, передає обладнання для медичної школи, На базі зібраних музеєм архівів дореволюційних повітових та міських установ була відкрита Роменська філія архіву Полтавської а згодом Сумської області.
За роки діяльності музею його співробітники були учасниками різних археологічних досліджень, що відбувалися на Роменщині. Ще в 20 рр. минулого століття разом з професором М.О.Макаренком проведено обстеження і розкопки низки пам’яток скіфської і слов’янської доби у Роменській окрузі. Пізніше, науковці музею працювали у складі експедицій під керівництвом археологів В.А.Іллінської, Ю.Ю.Моргунова, Ю.В.Кухарчука, О.В.Сухобокова.
У різні часи в музеї працювали: доктор географічних наук Володимир Гричук, письменники Леонід Платов, Павло Ключина, Данило Кулиняк, мистецтвознавець Валентина Єфремова, краєзнавець Григорій Дуброва, художники Іван Цюпка, Сергій Півторак.
Науковці музею стали авторами численних історико-краєзнавчих видань, мистецьких збірок, буклетів: «Ромни», «Іллінський ярмарок», «Пелюстки ромен-цвіту», «Євген Адамцевич», «Роменшина в полум’ї війни», «Юні таланти Роменщини», «І оживу і думу вольную на волю із домовини воззову…» та багато ін.
З ініціативи та за участю музею проводилися науково-практичні конференції «Шевченко і Роменщина», «Калнишевий край на теренах української історії», презентації численних виставок. Популярність музеєві приніс і літературно-мистецький конкурс «Юні таланти Роменщини», який проводився протягом одинадцяти років починаючи.
У 2008 р. Роменський краєзнавчий музей ввійшов до складу Комунального закладу Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Розпочата нова, яскрава сторінка в його літописі.
За більш ніж столітню історію існування зусиллями багатьох поколінь музейників була сформована потужна нумізматична, археологічна, етнографічна, мистецька колекції та наукова бібліотека.
Героїчну козацьку добу в історії Роменщини представлено зброєю, колекцією козацьких люльок та побутових речей ХVII- XVIII ст. Серед раритетів – Литовський статут 1588 р., найстаріше друковане видання у музейних колекціях Сумщини; Євангеліє Петра Могили 1637 р.; рукописна книга роменського різницького цеху, яка велася протягом 1689-1838 рр. та цехові значки; печатка Роменської міської ратуші, парсуни гетьманів XVIII ст.. Значний комплекс експонатів розповідає про «золотий вік Ромену» – Іллінський ярмарок, що з XVIII ст. до сер. XIX ст. проходив в місті; про давні театральні традиції краю; про відомих діячів науки, культури та мистецтва життя яких пов’язане з Роменщиною.
Серед унікальних колекцій представлених у виставкових залах музею окреме місце займають реліквії, пов’язані з ім’ям Т.Г.Шевченка: торбан, що належав самому Кобзарю, копія посмертної маски Шевченка, роботи скульптора Івана Кавалерідзе, світлини відкриття в Ромні пам’ятника Кобзарю у 1918 р., рушник вишитий учнями залізничної школи з нагоди цієї події, картини художників Т.Сафонова «Думи, мої думи…», І.Їжакевича «Хуртовина», цінні примірники «Кобзарів» різних років видання та інші.
Гордістю музею є розкішна мистецька колекція. Тут і роботи живописців ХІХ ст., скульптури Ж-А. Гудона та Є.Лансере, порцеляна Міклашевського та Кузнєцова, європейські гобелени, фарфор та фаянс, витвори декоративно-вжиткового мистецтва. В музеї зберігаються цінні екземпляри раритетних рукописів та стародруків ХVІ-ХІХ ст.
Музей пишається багатою етнографічно-побутовою збіркою, до якої входять колекції народного одягу, вишитих та тканих рушників, дерев’яні знаряддя праці та посуд, рідкісні дошки для фарбування, мальовані скрині. Окрасою експозиції є найбагатша в регіоні збірка кераміки глинських майстрів – гончарів та справжній дерев’яний чумацький віз.
Духовні скарби Роменщини представлені іконами, зразками церковного шитва та гаптування XVIII-ХІХ ст. З давніх-давен оберегом краю вважається ікона «Матір Божа» роботи художника 18 ст. Г.Стеценка, перлина музейної експозиції.
Мистецька збірка вміщує значну кількість художніх робіт, які вражають відвідувачів різноманіттям: тут і живописні полотна Я.Отришка, В.Безпальчевої, Н.Кизенка, В.Коровчинського, Б.Комарова; акварелі А.Волошенка та графіка Г.Верейського; М.Андрущенка. Виставкові зали музею прикрашають живописні твори сучасних митців, членів Спілки художників України С.Півторака, О.Федька, Н.Полуян- Внукової.
З часу свого заснування і до сьогодення Роменський краєзнавчий музей залишається носієм наукових і культурних надбань краю, скарбницею пам’яті українського народу, провідним мистецьким осередком та туристичним центром Посулля.
Завідувачка Роменським краєзнавчим музеєм Оксана Голуб
Комунальний заклад Сумської обласної ради "Державний історико-культурний заповідник «Посулля» 