Пам’ятник Тарасу Шевченку

У серці тисячолітнього Ромену, на центральній площі височіє величний  монумент видатному сину українського народу Тарасу Шевченку. Як і Святодухівський собор, він став  візитівкою Ромену, його духовним центром. Саме біля пам’ятника   відзначаються визначні події в історії міста, молодята в день весілля приносять сюди квіти, батьки приводять дітей, гості сивочолого Ромену вважають священним обов’язком прийти сюди і вклонитися величі Кобзаря.

Цей пам’ятник з’явився  в далекому 1918 році. Він став першим у світі монументом  Кобзарю і однією з кращих скульптурних робіт українського митця Івана Петровича Кавалерідзе.

Відомо, що роменці порушували питання про вшанування пам’яті Кобзаря в місті задовго до цього. Адже  Тарас Шевченко двічі освятив Роменський край своєю присутністю: в 1843 році подорожуючи Україною та в 1845 році  коли побував на Іллінському ярмарку.

Урочисте відкриття пам’ятника 27 жовтня 1918 року стало без перебільшення всеукраїнським святом. Про знаменну  подію в  літописі Ромену з’явилися  численні публікації в газетах. Весь номер місцевого часопису «Наше слово» присвячувався цьому торжеству. З Києва прибули делегації поважних осіб: представник Гетьмана Скоропадського єсаул Н.І.Блаватний, артисти і поети. На урочистій церемонії виступив і Григорій Станіславович Вашкевич, громадський діяч, філолог, уродженець Роменщини, який особисто знав Тараса  Шевченка, був великим шанувальником його творчості.

Декілька десятиліть потому пам’ятник пережив своє друге народження. В середині 70-х років він поступово почав руйнуватися, з’явилися тріщини. Далися взнаки чи то складні умови, в яких він створювався, чи то людська недбалість, коли декілька разів пам’ятник покривався товстим шаром фарби, що заважало  «дихати» бетону. Тож, зважаючи на значимість і культурно-мистецьку цінність роменського монумента, було прийнято рішення про його переведення з бетону в бронзу і граніт. Над реставрацією до останніх днів працював сам І.П.Кавалерідзе, а потім роботу продовжили  київські митці – скульптури В’ячеслав Клюєв, Борис Довгань, архітектор Флоріан Юр’єв. Роменці й тут не залишалися осторонь. Кошти на пам’ятник перераховували  працівники підприємств, установ, організацій міста і району. Бронзова фігура була відлита в майстерні спеціального науково-реставраційного виробничого управління Держбуду України. 20 лютого 1982 року в переддень літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній новій» оновлений пам’ятник гордо постав  перед роменцями. На урочистостях, де були присутні сотні гостей і мешканців міста.

Життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка є дороговказом для багатьох поколінь українців. Слова, викарбувані на постаменті «…І оживу і думу вольную на волю із домовини воззову…»