Музей Петра Калнишевського

Музей Петра Калнишевського урочисто відкритий 14 жовтня 2006 року Президентом України Віктором Ющенком під час проведення в селі Пустовійтівка Всеукраїнського козацького свята «Калнишева рада». Новостворений музей отримав благословення від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

У чотирьох залах музею експонуються рідкісні та цікаві матеріали з історії Калнишевого краю від доісторичних, первісних, скіфських, слов’янських часів до сьогодення. Інтерес у відвідувачів викликають палеонтологічні знахідки: зуби та кістки мамонта, шерстистого носорога знайдені неподалік Пустовійтівки.

Центральна зала презентує комплекс предметів часів козаччини: побутові та культові речі, колекцію срібних та мідних монет, люльки-носогрійки, листи Калнишевського з його особистим підписом, парсуни гетьманів України ХVІІІ століття Івана Самойловича, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, діяльність яких пов’язані з Роменщиною.

З цікавістю відвідувачі оглядають автентичне наповнення затишного експозиційного комплексу «Козацький зимівник». У музеї також відтворена символічна камера, в якій майже чверть століття страждав кошовий. І лише в 1801 році цар Олександр І, спокутуючи гріхи свої бабці Катерини ІІ, звільнив кошового, але той відмовився від “царської ласки” і залишився доживати віку в монастирі простим ченцем.

Окрасою музею є відреставрована рідкісна колекція зброї козацької доби. Це пістолі, кремінні рушниці, шабля, мушкетон, алебарда, похідна козацька гармата та мортира.

Музей пишається безцінним шедевром українського золотарства XVIII століття – напрестольним Євангелієм Петра Калнишевського, яке він, ще будучи військовим суддею, подарував Троїцькій церкві рідної Пустовійтівки. Срібну з позолотою карбовану оправу до неї виготовив на замовлення кошового відомий київський золотар Іван Равич.

На полях сторінок Євангелія Петро Калнишевський залишив власноручний дарчий напис: “Книга Євангелие в церковь Свято-Троицкую села Пустовойтовки изделано старанием и коштом войска Запорожского низового войскового судьи, ныне же Кошевого атамана Петра Ивановича Калнышевского. За здравие его и за упокой умерших Иоанна, Агафии. Зеновии еще в живых. Андрея, Параскевеи, Семеона, Андрея и Йосифа еще в живих перебывающего. Оному ж Евангелию цена пятьсот рублей. Подписана в Сече Запорожской 1762 году июля 3 дня”.

Відреставрована фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України, Калнишева реліквія була презентована в Національному заповіднику «Софія Київська» на виставці «Держава творилась віками. Держава будується нині», присвяченій 25 річниці Незалежності України.

Створена на базі фондової збірки Роменського краєзнавчого музею діюча музейна експозиція постійно поповнюється, зокрема, дарунками від меценатів та художників. Серед них мистецькі полотна: “Запорізька вежа” Нестора Кизенка, «Кошовий отаман» Федора Панка, “Церква Святої Трійці с.Пустовійтівка” Олексія Федька, «Свято-Троїцький храм» Олександра Масика, «Соловецький в’язень» Петра Кучука, ікона «Покрова Пресвятої Богородиці» Сергія Півторака.

Окрема зала музею «розповідає» про увічнення пам’яті легендарного земляка. Йому присвячені сотні наукових, публіцистичних, літературних творів, знято історико-документальні фільми “Повернення Петра Калнишевського”, “Лицар Дикого поля”. Національний банк України випустив пам’ятну монету кошового.

Його іменем названі десятки вулиць, зокрема, в Пустовійтівці, Ромнах, Сумах, Лебедині, Нікополі, Львові, Запоріжжі, історико-краєзнавчий музей в Новомосковську на Дніпропетровщині, загальноосвітні школи в селі Пустовійтівська та в місті Ромни, прикордонна застава “Шалигіне” в Глухівському районі на Сумщині. Численні монументи та пам’ятні знаки Кошовому прикрашають населені пункти України та зарубіжжя.

11 липня 2008 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував і приєднав Калнишевського до лику святих. Відтоді щороку, у день Святої Богородиці Покрови 1 (14) жовтня, відправляються поминальні літургії за Святого Праведного (Багатостраждального) Петра Калнишевського. Низка новозбудованих храмів Православної церкви України носять його ім’я.

У музеї експонуються посмертні нагороди Петра Калнишевського від Українського козацтва (ордени 4-х ступенів): “Лицар України”, “Віра”, “Честь”, “Слава” , а також сучасні козацькі клейноди, відзнаки та нагороди музею Петра Калнишевського: орден “Козацька слава”, “Хрест Петра Калнишевського». У складі Сил оборони України зразки мужності та героїзму виявляє 27-ма реактивна артилерійська бригада імені кошового отамана Петра Калнишевського, котра базується на батьківщині Кошового.

Продовжуючи просвітницькі та благодійницькі традиції Петра Могили, Івана Мазепи, Кирила Розумовського Калнишевський за власний кошт збудував Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Лохвиці, Георгіївську церкву в Петриківці, Покровський храм у Ромні, Свято-Троїцьку церкву в Пустовійтівці, фінансував будівництво надбрамної та Петропавлівської церков у Межигірському монастирі під Києвом, січового храму в Новомосковську, долучився до оздоблення майже двох десятків православних святинь.

У 1929 році Пустовійтівську церкву було зачинено і зруйновано. З верхніх двох ярусів збудовано колгоспний гамазей, а залишки споруди переобладнали під сарай.

Ініціативу з відбудови Свято-Троїцького храму (1775 р.) місцевої громади, краєзнавців, козацьких товариств підтримав Президент України Віктор Ющенко.

Через два роки, на свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня 2006 року, відтворену Свято-Троїцьку церкву освятив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у присутності Віктора Ющенка та майже десяти тисяч гостей та місцевих жителів. На згадку про фундатора храму біля церкви було встановлено копію надгробка Калнишевського із Соловків. А пам’ятний знак з епітафією перед церковною брамою та висаджені на церковному погості дуби і ялини зберігають пам’ять про осіб, котрі долучились до відродження святині.

Поряд із церквою встановлений автентичний вітряк ХІХ століття, так званого стовпового типу. На обійсті біля нього стоїть віз, яким селяни перевозили колись свій крам, а чумаки подорожували до Криму по сіль. Неподалік знаходиться колодязь-журавель із довбанкою для напування коней, ятка та дубова колода-лавка для відпочинку. Невдовзі поряд з’явиться столітня комора-гамазей.

Комплекс Свято-Троїцької церкви з прилеглою парковою зоною “Калнишевий гай” та етнографічний майданчик «Вітряк», як відтворені об’єкти культурної спадщини та музейного показу, включені до структури музею.

Дерев’яна зрубна церква та обнесений тином музеєфікований шестикрилий вітряк з журавлем відтворюють сільський краєвид традиційний для України ХVІІІ – ХІХ століть.

У зоні відповідальності та екскурсійно-туристичного обслуговування музею знаходиться неподалік розташовані Пустовійтівські (Посульські) кургани.

Покрита таємницею та легендами поява майже 2,5 тис. років тому на правому березі Сули цілої низки могутніх скіфських курганних некрополів. Ще й досі серед сотень, а то й тисяч курганів, десятки з них сягають десятиметрової висоти. Сучасні дослідники все більше і більше переконуються, що саме роменське Посулля і було священною землею Геррос, де за свідченням Геродота – історика IV ст. до н.е., хоробрі скіфи хоронили свою військову знать та царів.

Першість серед них належить скіфському некрополю поблизу Пустовійтівки, де на високому плато в урочищі Стайчин Верх знаходяться царські кургани, а найбільший з них – “Старша Могила” ще сьогодні сягає 20 метрової висоти.

Можливо, в них поховані легендарні скіфські царі Іданфірс, Скопасіс чи Атей, який, як і Петро Калнишевський, на дев’ятому десятку літ особисто очолював військо.

Завжди гостинно зустрічає гостей та туристів з різних куточків України та світу Батьківщина Калниша.

Завідувач відділу охорони культурної спадщини та польових досліджень пам’яток археології заповідника Володимир Панченко