Архітектурна композиція міста

У різні хронологічні періоди історії було сформовано два найважливіші вузли об’ємно-просторової структури центру:

– Базарна площа з історичними містобудівними домінантами – Святодухівським собором та Василівською церквою, на які зорієнтовано вул. Руденка та вул. Щучки;

– Гостинодвірська площа з архітектурною домінантою загальноміського значення – церквою Св. Олександра Невського (не збереглася), на яку було зорієнтовано вулиці Соборну, Тельмана, Європейський бульвар, та по периметру якої в 1864 р. збудовано цегляні корпуси торгових рядів у вигляді каре з чотирма розривами по осях площі (збереглися лише частково). Територія цієї площі з часом перетворилася на частково забудований квартал між бульв. Шевченка, бульв. Свободи, вул. Гетьмана Мазепи.

Лінійними складовими й водночас поздовжніми планувальними осями історичного центру міста, спрямованими у напрямку північ-південь, виступають вулиці Горького, Луценка, Соборна, Калнишевського, Щучки. Поперечними планувальними осями, спрямованими у напрямку схід-захід є вул. Гетьмана Мазепи, Європейський бульвар, бульв. Шевченка, вул. Коржівська. Від середньовічної планувальної структури міста залишилися вулиці, які мають діагональний напрямок по відношенню до більш пізньої регулярної вуличної мережі. Це – вул. Р.Люксембург та Пушкина, які проходять у напрямку південний захід – північний схід, а також – вулиці Руденка й Комсомольська, що мають напрямок з південного сходу на північний захід.

Повноцінне видове розкриття пам’яток культурної спадщини – архітектурних домінант відіграє важливу роль у формуванні панорам історичного середмістя.

Ландшафтні передумови місцевості забезпечують можливість видового розкриття комплексу Святодухівського собору та Василівської церкви (пам’яток архітектури національного значення) в їх історичному природному контексті з боку заплав р. Сули та р. Ромна, які разом з озелененими ділянками схилів Покровської гори відіграють активну роль у формуванні видів та панорам історичного середмістя, формуючи, таким чином, так звані, “річкові” фасади міста. В межах 2-кілометрової відстані (з дальніх перспектив зони граничної видимості архітектурних домінант) сприйняття Святодухівського собору та Василівської церкви можливе з боку автодороги на м. Суми, а також – з територій заплав рік, зокрема, з ділянок у східній та південно-східній частині Засулля: по вул. Засульській, вул. Артема, вздовж узбережжя лівого берега р. Сули; крім того, з ділянок по пров. 3-му Герасимівському тощо. В межах кілометрової відстані (зона доброї видимості архітектурних домінант) панорамне сприйняття комплексу згаданих пам’яток здійснюється з північно-західної ділянки вул. Полтавської, з мосту через р. Сулу (на продовженні вулиць Комсомольська та Полтавська), ділянок узбережжя обабіч мосту. Великомасштабні серійні житлові будинки (вул. Руденка, 32; вул. Калнишевського, 22; вул. Щучки, 1, 27 тощо), які з’явились протягом останніх десятиріч неподалік згаданих історичних архітектурних домінант та вздовж верхньої кромки схилу гори, негативно впливають на формування видів та панорам історичного середмістя з усіх оглядових точок та фронтів лівого берега р. Сули, внаслідок чого ці будинки є дисгармонійними спорудами.

Як вже зазначалося вище, комплекс Святодухівського собору та Василівської церкви 17-19 ст. (Базарна пл., 15) разом з втраченою Роменською фортецею, розташований на узвишші правого берега р. Сули, у свій час слугував композиційним ядром, навколо якого поступово відбувався просторово-планувальний розвиток міста. На сьогоднішній день історичну забудову у найближчому оточенні комплексу частково втрачено і замінено на одноманітну серійну, яка за своїм масштабом і стилістикою не відповідає композиційним та історико-архітектурним критеріям, перекриваючи види на пам’ятки комплексу з деяких оглядових точок, осей та фронтів.

Так, умови візуального сприйняття комплексу Святодухівського собору та Василівської церкви в межах 350-метрової відстані (так звана, зона розрізнення деталей архітектурних домінант) частково забезпечені лише з північної ділянки вул. Савченка, окремих ділянок вулиць Маяковського, Комсомольської, Крупської, Комарова, Дудіна. Повноцінному сприйняттю комплексу пам’яток з боку вул. Руденка перешкоджає 9-поверховий житловий будинок (вул. Руденка, 32), який є дисгармонійною спорудою.

Зона оптимального візуального сприйняття згаданих пам’яток (радіус якої дорівнює величині подвійної висоти кожної з цих архітектурних домінант) охоплює частину Базарної площі та оглядового майданчика, розташованого зі східного боку від пам’яток. В межах цієї зони постійні та тимчасові (у ринкові дні) торгівельні споруди перекривають види на пам’ятки навіть з найближчих відстаней.

Ще однією архітектурною домінантою історичної частини міста являється дзвіниця Вознесенської церкви, 1795-1895 рр. (вул. Соборна, 25). Зона візуального впливу цієї домінанти в межах радіусу 350 метрів розповсюджується на східну ділянку вул. Кірова, пров. 1-й Кірова, пров. 1-й Пушкіна, вздовж яких проходять візуальні осі спостереження пам’ятки. Таким чином, комплекс Вознесенської церкви з дзвіницею замикає перспективу згаданих вулиці та провулків. Але найповніше візуальне розкриття комплексу відбувається з відстані до 100 м при наближенні до нього з північного та південного боків по вул. Соборній.

Пам’ятка архітектури місцевого значення – Всіхсвятська церква, 1866-1873 рр. має повноцінне видове розкриття в межах 350-метрової відстані лише з території міського кладовища, на якому вона розташована, та з вул. Дудіна. При чому в процесі віддалення видимість погіршується внаслідок поступового перекривання пам’ятки деревами. Фрагментарне видове розкриття пам’ятки ймовірне також з найближчих ділянок вул. 8 Березня, пров. 1-го Крупської, пров. 8 Березня та вул. Чапаєва.

Варіанти видового розкриття інших пам’яток архітектури місцевого значення різняться за своїми можливостями. Наприклад, огляд комплексу будівель та споруд богоугодного закладу, 1824-1826 рр. складається з калейдоскопу візуальних картин, які виникають як в процесі просування спостерігача по Московському бульвару, так і під час відвідування території пам’ятки.

У випадку, коли пам’ятки архітектури розташовані вздовж лінії забудови вулиць, їх видове розкриття здійснюється безпосередньо з трас даних вулиць. Останнє твердження стосується, перш за все, пам’яток по вул. Соборній: народного училища, 1805 р. (вул. Соборна, 33), поштової контори, 1820 р. (вул. Соборна, 35), міського училища, 1895 р. (вул. Соборна, 39), повітової скарбниці, 1820 р. (вул. Соборна, 41-б). Дві останні пам’ятки потрапляють також в зону видимості з боку вул. Комсомольської. До тієї самої групи щодо особливостей видового розкриття належать також наступні пам’ятки: духовне училище, 1882 р. (вул. Щучки, 4), житловий будинок залізничників, 1938 р. (вул. Коржівська, 6), будівля школи, 1935 р. (бульв. Шевченка, 16), житловий будинок, 1926-1927 рр. (вул. Калнишевського, 50).

Візуальне сприйняття костелу, 1906 р. забезпечено не тільки з вул. Горького, на якій він розташований, але й з вул. Залізничної, перспективу якої він замикає.

Свої особливості має видове розкриття будівлі жіночої гімназії, 1848 р., розміщеної з невеликим відступом від лінії забудови на зламі траси вул. Пушкіна, що надає можливість зміни ракурсів візуального сприйняття з різних точок спостереження об’єкту.

Наріжне розташування пам’яток архітектури забезпечує можливість їх огляду з двох прилеглих вулиць, як у випадку будівлі банку, кін. 19 cт., що знаходиться на розі бульв. Шевченка та вул. Соборної, купецького торгівельного будинку, 1910-ті рр., розміщеного на розі бульварів Європейського та Свободи, а також – житловий будинок Паневіна, кін. 18 -19 cт., що на розі вулиць Димитрова та Тельмана.

Видове розкриття деяких пам’яток, розташованих у глибині своїх ділянок, навпаки обмежене їх видимістю, переважно, лише з території цих ділянок (земська лікарня, 1905-1907 рр., бульв. Європейський, 24; паровий млин Рубінчика, 1902 р., вул. Горького, 106; дача Бедюха, 1905 р., вул. Щорса, 93).